До мене за правничою допомогою звернувся військовослужбовець (далі – М). На момент звернення М. був в процесі проходження ВЛК, однак відчував максимальний супротив з боку лікарської установи. Справа в тому, що М. мав серйозні проблеми зі здоров’ям, а це означало що у висновку ВЛК М. мало б зазначатись 12 статтей.

Незважаючи на правильну підготовку - рішення виявилось негативним, медичні документи просто ігнорувались. Ми подали оскарження до регіональної ВЛК, а там знову відмова. Це досить звична практика і доволі часто потрібно йти до центральної ВЛК, проте і та нам відмовила.

На мою думку, у таких справах є ефективним лише досудове оскарження, оскільки суд розглядає справи довго, за цей час можна домогтися нового ВЛК за рапортом. Проте, в даній ситуації були побоювання що на новому ВЛК просто продублюють попереднє, оскільки наше оскарження було неуспішним. Тому, так як М. не поспішав і не хотілось залишати таку халатність ВЛК всіх рівнів узаконеною - ми звернулись до суду.

Далі почався новий виток боротьби. Суд першої інстанції нам відмовив, як я думаю з тих же причин що і попередні ВЛК на досудовому етапі. Врешті - решт, в апеляції нас почули і ми маємо свіже позитивне рішення.

Наступним етапом боротьби стало отримання рішення суду з "мокрою печаткою", виконавчих листів та безпосереднє виконання рішення суду, шляхом повторного проходження комісії М. Через величезний супротив та агресію з боку лікарів ВЛК та самої комісії (всі були дуже злі за те, що М. подав на них до суду, виграв його та ще й "качає" права), М. став придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони, непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

А вишенькою на торті стало стягнення з госпіталя великої суми витрат на адвоката.